Державна автомобільна інспекція Вінницької області обслуговує потужну сітку магістральних автошляхів та доріг по яких рухається декілька сотень тисяч транспортних засобів. Географічне розташування області в центральній частині України поєднало собою Захід і Схід, Північ і Південь, що, звичайно, створює підвищене транспортне навантаження на шляхи області. Умови роботи вимагають від співробітників Державтоінспекції області високої культури і професіоналізму. Сьогодні не можливо уявити жодну транспортну артерію області без автомобільних екіпажів Державтоінспекції.

Історія створення Державтоінспекції Вінниччини починається в далекому 1938 році. Входячи до складу Робітничо-Селянської міліції, вона вела боротьбу з аваріями та хижацьким використанням транспорту, здійснювала розробку технічних норм і параметрів експлуатації автотранспорту, спостерігала за підготовкою та вихованням шоферських кадрів та вела кількісний і якісний облік автопарку.

У тяжкий повоєнний час люди героїчно долали тяжкі наслідки небувалої в історії людства війни. Виконуючи свою основну працю щодо нагляду за рухом, працівники ДАІ подавали велику допомогу іншим оперативним службам міліції. Брали безпосередню участь у відновленні автомобільного парку, здійснювали контроль за правильним і раціональним його використанням, чіткою та ефективною організацією руху.

У середині 50-х років незмірно зросла роль автотранспорту в зв'язку з піднесенням сільськогосподарського і промислового виробництва, розбудови міста Вінниці. В обласному центрі, а також Могилів-Подільському, Тульчині, Бершаді створювались одна за іншою автошколи, при кожній з яких працівники ДАІ організовували загони Юних регулювальниць дорожнього руху. Учениці старших класів під наглядом інспекторів здійснювали регулювання дорожнім рухом на насичених транспортом перехрестях.

У першій половині 60-х на Вінниччині споруджуються перші стаціонарні пости. Державтоінспекція Вінницької області брала активну участь в розробленні перших єдиних Правил дорожнього руху.

На початку 70-х у складі ДАІ Вінниччини утворилися стройові підрозділи дорожньо-патрульної служби, до складу ДАІ увійшли служби дорожнього нагляду, чергові частини, спеціалізована монтажно-експлуатаційна дільниця для впровадження технічних засобів регулювання дорожнього руху, міжрайонні реєстраційно-екзаменаційні підрозділи, підрозділи технічного нагляду.

Нововведення йшли одне за одним. Із зростанням автомобільного парку посилювалася й інтенсивність дорожнього руху транспортних засобів. Тому для підвищення безпеки дорожнього руху на проїзні частини вулиць і доріг наносилась розмітка, що значно покращило його організацію, при нагляді за дорожнім рухом почали застосовуватися жезли із внутрішнім освітленням, радіолокаційні вимірювачі швидкості, спеціальні пристрої "Їжак" для примусового зупинення транспортних засобів. Однак найбільшою проблемою для співробітників ДАІ тих часів стало зростання кількості дорожньо-транспортних пригод та їх наслідки.

В 1973 році за ініціативи начальника ДАІ Вінниччини полковника міліції Анатолія Дмитровича Кутузова були створені перші загони Юних інспекторів руху. Завданням ЮІРівців було надавати посильну допомогу працівникам ДАІ у профілактиці дорожньо-транспортного травматизму серед дітей. Цього ж року були проведені перші змагання між загонами у Палаці піонерів м.Вінниці. Цю ініціативу одразу підхопили інші області, а згодом конкурс став Всесоюзним. Юні вінничани неодноразово виборювали звання переможців на Всеукраїнських та Всесоюзних змаганнях. З ЮІРівським рухом зародилось і добровільне товариство автомотолюбителів, основним призначенням яких стала профілактика аварійності серед індивідуальних власників транспортних засобів. У 1979 році товариство було перейменоване у Всеукраїнську спілку автомобілістів.

Яскравою сторінкою в історії ДАІ Вінниччини були підготовка і проведення Олімпійських ігор 1980 року в Москві, змагань в Києві, Мінську, Таллінні, Ленінграді. Супроводження естафети Олімпійського вогню, підготовка вулиць і автодоріг, контроль у підготовці автотранспорту і водіїв і ще безліч заходів, спрямованих на забезпечення безпеки громадян, - входили до завдань підрозділів ДАІ Вінниччини.

Не можна не згадати сумну сторінку історії, яка торкнулася працівників ДАІ Вінниччини буквально з першої хвилини після вибуху на Чорнобильській АЕС. 67 співробітників підрозділів ДАІ разом із пожежниками прибули в самісінький центр події, беручи участь в організації евакуації людей, їх розміщені, здійснювали охорону 10-ти і 30-кілометрових зон, а також важливих народногосподарських об'єктів, магазинів, установ, особистого майна громадян. Вдень і вночі вони давали "зелену вулицю" транспорту з людьми, будівельними матеріалами, технікою та механізмами, який рухався до атомної електростанції для виконання спеціальних робіт по ліквідації наслідків аварії. Обстановка, як згадують учасники ліквідації аварії на ЧАЕС, була схожа на фронтову. Але всі співробітники турбувалися, щоб водії не ризикували життям даремно, не ставилися легковажно до заходів безпеки попри те, що у фронтовій ситуації важіль людського життя падає.

Кардинальні перетворення, які відбулися в Радянському Союзі на початку 90-х років, ніяким чином не вплинули на діяльність Державтоінспекції Вінниччини. Забезпечення безпеки дорожнього руху, захист прав і свобод громадян, їх захист від злочинних проявів — залишились головними завданнями працівників ДАІ незалежної України. Набутий досвід роботи минулих років додав впевненості і переконання у важливій і необхідній людям справі — збереженню їх життя і здоров'я.

Сьогодні Державтоінспекція Вінниччини один з найкращих підрозділів держави. На його балансі нараховується більш як 200 одиниць службових автомобілів. Кожен самостійний структурний підрозділ знаходиться в сучасному впорядкованому приміщенні із обладнанням, яке відповідає вимогам сьогодення, солідною навчальною базою.

26 квітня 1986-го увійшов до світової історії масштабних катастроф, наслідки якої нам доведеться розділити з нашими нащадками. Навіть сьогодні, коли минуло двадцять років, навряд чи комусь вдасться підрахувати кількість ненароджених дітей, зламаних доль, втрачених життів, які вихопив неприборканий атом. Але важко уявити якими могли б бути наслідки, якби не Ліквідатори – Люди, які, усвідомлюючи небезпеку, без вагань та роздумів ризикували власним життям і здоров’ям, щоб вберегти націю, свою країну... Дорога ціна за життя ближнього.

Частку своєї відваги і серця віддали і співробітники Державтоінспекції Вінницької області, з підрозділів якої на ліквідацію аварії було направлено майже сто кращих її синів - молодих, сильних, сповнених надій жити і стати батьками. Чимало щасливих мрій того чорного ранку розбились об смертоносну і болючу силу невидимих радіаційних променів. Обов’язок правоохоронця, громадянина і просто свідомої людини кликав інспекторів за сотні кілометрів від домівки. Вони їхали рятувати світ. За сумлінне виконання службового обов’язку більшість вінничан повернулися з відзнаками і нагородами, грамотами і медалями. Та розплатою за подвиг стали рентгени, що поступово, день за днем відбирали здоров’я у тоді ще безвусих сержантів, прапорщиків, лейтенантів...

Григорій Кондратюк прибув до Чорнобиля у числі перших, в день свого народження. Тоді йому виповнилося 25. Рівно через десять років і вісімдесят днів серце Григорія Павловича зупинилося. Лейтенант міліції похований у селі Клебань Тульчинського району на Вінниччині, де народився. Зуміли вистояти у складних завданнях, та не змогли протистояти великій дозі опромінення й Петро Олексійович Павлов, Олексій Дмитрович Отдєлок, Анатолій Володимирович Логоша. Світла і вічна їм пам'ять.

Перших 25 співробітників на п’яти службових автомобілях прибули в епіцентр лиха 2 травня 1986 року. Відтоді, протягом п'яти років, пліч-о-пліч, змінюючи колег різних регіонів України, інспектори виконували священний обов’язок з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Евакуація населення, нагляд за безпекою дорожнього руху, супровід колон з жителями, перевезення вантажів, несення служби на спецпостах, патрулювання зони і забезпечення охорони громадського порядку, охорона об'єктів, обслуговування 10-ти і 30-ти кілометрових зон – це лише невеликий перелік тих важливих завдань, які покладалися на інспекторів ДАІ Вінниччини.

Наймолодшим ліквідатором серед прибулих з Вінниччини був 22-річний інспектор ДПС сержант міліції Юрій Рекало. Нині він старший інспектор з особливих доручень ВАСМ УМВС України у Вінницькій області, підполковник міліції. За 16 років служби в Державтоінспекції пройшов щаблі від інспектора ДПС до начальника відділення ДАІ Могилів-Подільського РВ. Ті дні згадує як період справжнього випробовування на людяність, відповідальність, здатність допомогти і захистити. «За спини колег не ховались, – поділився спогадами Юрій Петрович. – Будучи там, ніхто себе не жалів. Інформаційна блокада, термінова евакуація, яка гнала у невідомість… Ми стали свідками зламаних людських доль, але продовжували заспокоювати їх і допомагати».

Григоріій Васильович Барабан, Олександр Григорович Головюк, Василь Петрович Данилюк, Броніслав Францевич Шведа, тоді ще 27-33-річні інспектори, по поверненні додому, продовжили службу.

Більша половина учасників ліквідації аварії вже звільнена в запас і перебуває на заслуженому відпочинку. На їх рахунку сотні виконаних службових завдань: врятовані людські життя, розкриті злочини, затримані небезпечні злочинці. Серед заслужених ветеранів колишні начальники ДАІ Вінниччини Микола Олександрович Ткачук і Анатолій Дмитрович Кутузов, керівники служб і структурних підрозділів Петро Філімонович Швець, Віталій Володимирович Черкас, Геннадій Миколайович Безчасний, Леонід Антонович Возний, Володимир Миколайович Воловик, Юрій Васильович Маціпура, Василь Тимофійович Шевчук. Назавжди увійдуть в літопис історії Державтоінспекції Петро Євгенович Лебідь, Григорій Васильович Барабан, Микола Григорович Козлов, Володимир Сергійович Марущак, Анатолій Іванович Гоголь, Василь Іванович Сабашок, Іван Федорович Атаман, Анатолій Анатолійович Загребельний, Микола Андрійович Довгалюк і багато інших.

На сьогодні в службових рядах Державної автомобільної інспекції Вінниччини залишилося всього 11 учасників ліквідації аварії на ЧАЕС:

• Капітан міліції Агеєв Микола Борисович. До Чорнобиля поїхав за першим набором. Тоді йому було тільки 23.
• Підполковник міліції Бевз Віталій Михайлович. За розпорядженням керівництва УМВС був відряджений в лютому 1991-го. Три довгих місяці радіаційної зони... Тільки через місяць перебування у Чорнобилі дізнався про наказ, який, починаючи з 1991 року знімав з нього статус ліквідатора аварії на ЧАЕС та пільги, які надавались його попередникам. Але службовий обов’язок виконав до кінця.
• Майор міліції Беззубик Олег Едуардович. 2 серпня 1987-го приступив до служби у Чорнобилі. Рівно через три місяці першим снігом повернувся додому.
• Майор міліції Байтало Олександр Миколайович. Перший серпневий ранок 1988-го зустрів у Чорнобилі. Попереду на нього чекало ще 90 з присмаком полину світанків.
• Майор міліції Гусляков Олександр Андрійович. З 29 квітня і до кінця травня 1988-го виконував службовий обов’язок у 30-ти- кілометровій зоні. Вдома на 23-річного інспектора чекала молода дружина і трирічна донечка.
• Майор міліції Підгурський Олег Григорович. Весь жовтень 1987-го працював водієм у небезпечній зоні. Тоді, для старшого сержанта міліції, це було не перше випробовування у житті. Строкову службу в Радянській Армії проходив в Афганістані.
• Майор міліції Радченко Сергій Анатолійович. Довгих 15 діб у травні-червні 1986-го допомагав у ліквідації наслідків катастрофи.
• Капітан міліції Черната Анатолій Петрович. Будучи 19-річним солдатом строкової служби, водієм військової частини, з червня по жовтень 1986-го колесив дорогами Чорнобильської зони.
• Старший лейтенант міліції Бабенко Юрій Вікторович. 15 діб перебування у Чорнобилі в травні 1986-го залишили на 21-річному сержантові 12,6 рентгенів.
• Старший прапорщик міліції Кізлик Олег Михайлович. З травня по серпень 1991-го ніс службу в Чорнобилі. Вдома на нього чекала дружина з двома синами. Восени старший мав йти до першого класу, а молодший був немовлям.
• Прапорщик міліції Асаулюк Віктор Миколайович. У першій половині травня 1986-го евакуйовував населення з Чорнобильської зони. До завершення терміну проходження строкової служби в Збройних силах йому залишалося кілька місяців.

Сьогодні, 26 квітня 2006 року, на відстані 20 років від дня всесвітньої трагедії, з почестями вітають усіх учасників ліквідації аварії на ЧАЕС. Керівництво Державтоінспекції Вінниччини стоячи, з глибокою шаною і щиросердечними словами, привітало усіх співробітників, ветеранів служби, які з честю і гідністю виконали обов’язок інспектора, громадянина, людини у радіаційній зоні.

- «Сьогодні весь світ вшановує відважних Ліквідаторів аварії на ЧАЕС, світлу пам’ять тих, хто не зміг дожити до наших днів, - звернувся до присутніх начальник Державтоінспекції Вінницької області підполковник міліції Олег Супруненко. – Ви зробили свій внесок у ліквідацію наслідків аварії, він вагомий і неоціненний. Ви були не сторонніми! Ми дякуємо за те, що в свій час Ви зробили для людей, для Батьківщини. Спасибі за вашу відвагу, хоробрість, мужність. Багато хто відмовлявся від поставленого завдання, усвідомлюючи весь ризик і небезпеку. Але ви зробили мужній вчинок, як справжні співробітники органів внутрішніх справ, правозахисники… Зрозуміло, що це не та річниця, з якою вітають. Сьогодні ми вшановуємо Ваш героїзм, вашу відвагу, завдяки якій було врятовано світ».

Під час зібрання хвилиною мовчання згадали і тих людей, хто віддав своє життя за сьогоднішній день, за майбутнє наших дітей і наступних поколінь.

Як пообіцяв Олег Супруненко, Державтоінспекція Вінниччини буде старатися допомагати учасникам ліквідації у вирішенні соціальних, побутових питань, а також питання медичного забезпечення.

Відповідно до Указу Президента України, Наказу МВС України, ветеранів служби, які приймали участь у ліквідації аварії на ЧАЕС, підвищено у званні. Звання полковника міліції у відставці присвоєно Швецю П.Ф., Безщасному Г.М., Варцабі М.П. Звання підполковник міліції у відставці отримали: Данилюк В.П., Кисляченко І.С., Черкас В.В., Ткачук Г.С., Марценюк В.М., Загребельний А.А.; майор міліції у відставці – Шведа Б.Ф., Мельник М.О., Барабан Г.В., Головок О.Г.; лейтенант міліції у відставці – Атаман І.Ф., молодший лейтенант міліції у відставці – Мельничук В.М.

Пам’ятною відзнакою «20 років Чорнобиля» нагороджено 14 співробітників і ветеранів служби. Згідно Наказу УМВС України у Вінницькій області грошовою винагородою заохочено 11 співробітників.

На добру згадку про зустріч Олег Супруненко від імені всього особового складу Державтоінспекції подарував Учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС цінні подарунки і побажав міцного здоров’я на довгі і щасливі роки, злагоди, миру і всього самого найкращого для них і їхніх родин.

Низький уклін і сердечна вдячність ВАМ, відважним, сміливим і надійним!!!

Старший лейтенант міліції Павлуник Анатолій Степанович, старший інспектор з розшуку Калинівського міжрайонного реєстраційно-екзаменаційного відділення ДАІ УМВС — за мужність, сміливі і рішучі дії, проявлені при врятуванні дитини, нагороджений відзнакою Президента України — орденом "За мужність" 3-го ступеня (указ Президента України від 11 серпня 1998 року)

В народі кажуть, що з лебединою вірністю можна порівняти лише самих птахів. Самовіддані і красиві, відважні і здатні на самопожертву. У відділенні Державтоінспекції Хмільницького РВ УМВС України у Вінницькій області також є Лебідь. Щоправда, він не птаха, а державтоінспектор, капітан міліції. В районі його знають майже всі, від старого до малого. Люди з шаною його називають Петро Євгенійович, а ще Лебідь, наче додаючи значимості до його персони. Ще б пак! Петро Євгенович визнаний одним з кращих працівників Державної автомобільної інспекції України, його фотографія знаходиться на Дошці Пошани Департаменту ДАІ Міністерства внутрішніх справ. За сумлінне виконання службових обов'язків, високу професійну майстерність, активну роботу по зміцненню правопорядку Петро Євгенійович неодноразово заохочувався відзнаками керівництва.

Потрібно було бачити, з яким тремтінням рук і схвильованими очима його мати, Ганна Володимирівна Лебідь, читала листи-подяки від керівництва МВС України за сумлінну службу її сина під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. У 1998 році Міністр внутрішніх справ України за особисті показники присвоїв йому позачергове звання — лейтенант міліції. А нещодавно, він удостоєний Андріївської медалі МВС України — "За віру і вірність", яка є однією з номінацій "Золотої Фортуни". Воістину, настільки гармонійне поєднання, що навіть відзнака стала логічним поясненням і доповненням до його прізвища: Лебедю — за віру і вірність!... Скільки мужності, витримки та сили волі потрібно докласти людині, щоб здійснити задумане: бути взірцем і прикладом для наслідування, бути необхідним своїм землякам, колегам, службі.

Міжнародний відкритий рейтинг "Золота Фортуна" — український Олімп для найкращих політиків, вчених, правоохоронців, освітян, медиків, зірок культури, мистецтва, спорту... Завоювати, ні, заслужити міжнародне визнання не легко. Це сумлінна праця десятиліть, щохвилинна відвага і самопожертва в ім'я Закону і Справедливості, в ім'я свого народу.

Маючи за плечима 25-річний досвід роботи в органах правопорядку, Петро Євгенійович залишив собі риси, притаманні молодому і відважному правозахиснику — інспектору Державтоінспекції. Строкова служба в Збройних Силах в полку спеціального призначення загартувала характер і визначила його місце у житті. Ось і сьогодні він запевняє: "Буду служити так само віддано і мужньо, щоб у керівництва і гадки не виникло про звільнення мене в запас. Адже Державтоінспекція — це зміст всього мого життя!".

25 серпня 2003 року. Цей погожий літній день нічим не відрізнявся від інших. Заступивши на чергування о 15 годині, співробітники окремого батальйону дорожньо-патрульної служби ДАІ Вінниччини, отримали нову оперативну інформацію: в обласному центрі невідомі особи скоїли незаконне заволодіння автомобілем "ВАЗ". Введена операція "Буран", до звичних буднів інспекторів, додала уваги та зосередженості. Екіпаж патрульного автомобіля "Фольксваген - Пассат" у складі старших інспекторів ОБ ДПС майора міліції Василя Данилюка та капітана міліції Леоніда Вільчинського, контролював дорожній рух на відрізку дороги Львів — Кіровоград — Знам'янка і перевіряв автотранспорт що рухався з Вінниці. Близько 17.30 наряд ДПС прибув в район аеропорту "Гавришівка". Рівно через 15 хвилин капітан міліції Вільчинський зупинив на обочині дороги автомобіль ГАЗ-53 з тернопільськими номерними знаками. Підійшовши до водія з боку проїзної частини, інспектор ДАІ відрекомендувався. Не встигнувши промовити своє прізвище, як "Мерседес-Бенц", що рухався на великій швидкості по першій смузі в попутному напрямку, збив Леоніда Вільчинського; його відкинуло вбік, підчепило боковим дзеркалом іномарки, підняло над дорогою і кинуло об асфальт. За кермом сріблястого "Мерседеса" сидів киянин, начальник Управління медичної служби СБУ, генерал-майор Михайло Захараш. Всі спроби медика-генерала, його дружини-терапевта, напарника постового та "швидкої допомоги" врятувати життя потерпілому виявились безрезультатними — від отриманих травм капітан помер прямо на дорозі. Тернопільчанин так і не встиг почути прізвища з його вуст.

28 серпня на 33-ому році життя Леоніда Вільчинського провели в останню путь. В органах внутрішніх справ він пропрацював лише 8 років.

- "Напрочуд чесна, порядна людина і справжній професіонал," — досі згадують про Леоніда всі, з ким він працював і товаришував. Комунікабельний, з рівним характером і щирим відношенням до людей, — він з легкістю завойовував довіру до себе. "Абсолютно безконфліктною людиною" назвав капітана Вільчинського командир роти ДПС майор міліції Віктор Маліновський:

- "Всі хотіли з ним ходити на службу, він ніколи не підводив своїх товаришів. Завдяки власній ввічливості і тактовності він вмів гасити любі конфлікти, що виникали на дорозі."

Леонід був одним з кращих спортсменів підрозділу ДАІ — краще нього ніхто не здавав нормативи з бігу. Завдяки відмінній фізичній підготовці він затримав не одного злочинця.

- "Я до цих пір не можу підібрати собі професіонала такого рівня", — з відчаєм згадує начальник групи профілактичної роботи з населенням і зв'язків з ЗМІ Державтоінспекції м. Вінниці, майор міліції Віталій Черкас. В свій час він посприяв, щоб Леонід Вільчинський прийшов працювати в ДАІ. Відтоді їх пов'язали не тільки роки сумісної служби, а й дружби. Віталій Володимирович згадав і про те, як в його сім'ї сталося лихо — маленькому сину каштан впав в око і пошкодив його. Дитині терміново потрібна була операція. Тоді Леонід за одну ніч відвіз сім'ю Черкаса в Одесу до клініки Філатова і повернувся назад до Вінниці, щоб вранці заступити на чергування.

Леонід не любив говорити людям "ні". Хороший оператор, в будь-яке свято він брав відеокамеру і знімав урочистості своїх товаришів.

- "Немає більшого горя, коли батьки хоронять дітей, — говорить батько Володимир Тадейович Вільчинський.

- Мені доводилось багато і важко працювати: піднімати занедбаний колгосп в селі Копистерин на Шаргородщині, з кращого колгоспу "Дружба", що в селі Уланів, Хмільницького району зробити найкращим. Всіляко було. Але ніколи не було так важко як зараз, зі втратою сина.

Звичайно, ми дуже вдячні Василю Кіндратовичу Поліщуку та Валерію Ананійовичу Бевзу і всім тим людям, які були і залишаються поруч у важкі для нас дні. Співробітники Державтоінспекції Вінниччини оплатили витрати, пов'язані з виготовленням пам'ятника Льоні, допомогли його встановити. Похорони, обід також вони організували. В день народження Льоні, 18 травня, відвідали могилу — пом'янули свого товариша. Та й про нас не забувають, заїжджають, турбуються.

Сьогодні з боку уряду, Міністра Внутрішніх справ України приділяється велика увага щодо підняття рівня роботи працівників міліції на якісно новий рівень. Я щиро вірю, що й мій онук Олександр, син Леоніда, сьогодні ще по-дитячому мріючи стати інспектором Державтоінспекції, в майбутньому з честю і гідністю подовжить справу батька, успадкує від нас головне — людяність і порядність."